Ренесанс, який сьогодні проживає українська культура – водночас очевидний та ні. Театри завжди грали роль safespace під час світових війн та, загалом, процвітали. Але, яскрава харизма, небанальний погляд і сильна театральна школа притаманні українській сцені ще з часів її професійної еволюції у 1882 році – тоді письменник Марк Кропивницький заснував Театр Корифеїв. Пізніше, цей період назвуть золотим віком, і до останніх років, повторити його не вдасться жодному з мастодонтів культурної індустрії.
Все зміниться у 2023-му році, коли сумарно хештег #конотопськавідьма збере понад 40 мільйонів переглядів у TikTok, і той факт, що квитки на нього розпродаються за один день стане відомим широким масам. Вже під час анонсу наступної вистави, цей час скоротиться до 30 хвилин. Що послугувало тумблером? Причин – декілька.
@yelizavettta1 Не можу відійти від цієї феєричної вистави ❤️🔥❤️🔥❤️🔥 #конотопськавідьма #театрфранка #київ #рекомендації ♬ soroka – dodo
@yartyna.photo Мрії здійснюються❤️ Нарешті я потратила на цю виставу😍 #конотопськавідьма #театріванафранка #театрфранка #мішаматюхін #матюхін #shmalgauzen ♬ Відьми – BALKON
По-перше, залученість покоління Z, які представляють ядро аудиторії TikTok. По-друге, Іван Уривський – молодий режисер Театру Івана Франка, з постановок якого без «вау» не йдуть вже 8-й рік поспіль. Якщо рефлексувати на творчість Уривського загалом, то квитки на його вистави викликали бурхливий інтерес збоку аудиторії завжди. Але, якщо раніше, це був закритий прошарок інтелектуалів, здебільшого – герої світських хронік та незалежні митці – сьогодні ми говоримо про зовсім іншу аудиторію. Люди, яких ви точно зустрічали на Константинівській, але ніяк не в театральній ложі.
Авторству режисера належить й вже згадана вище «Конотопська Відьма» – сатирична повість 1833 року Григорія Квітки-Основ’яненка, яку Уривський інтерпретує в досить новому для традиційного театру жанрі – сучасна пластика, захопливі звукові та візуальні ефекти, мелодійність.
квитки на вистави почали купувати ті, з ким ще вчора ви вітались у Closer.
Ці два фактори створили потужну офлайн точку доступу до молодої (18-24) аудиторії, яка залишилась в Києві під час війни – квитки на вистави почали купувати ті, з ким ще вчора ви вітались у Closer. Театр став сучасною меккою для всіх небайдужих до вражень та свіжих концептів. Війна сприяла пошуку нових сенсів, а ця потреба не має віку.
Ефект «Конотопської відьми» відкрив публіці двері у містичний світ режисера, який сьогодні складається з таких постановок, як «Украдене Щастя», «Лимерівна», «Безталанна», «Калігула», «Трамвай Бажання», «Марія Стюарт» та інших. Квитки на останню були розпродані менше ніж за 24 години після анонсу – без жодного опису чи навіть афіші. Як пізніше скаже режисер – він просто не встиг.
Ажіотаж навколо постановок Івана навів нас на ще один висновок – митцям більше не потрібно грати в самоповтори, аби заохотити глядача. За умови, що в тобі достатньо сміливості та відкритості до нових жанрів та думок, аудиторія прокладе свій власний шлях до твоєї творчості.
«Наприклад, якщо дати контрове світло чи трохи диму — це завжди красиво. Але хочеться йти далі, пробувати різні підходи — просто для себе, щоб було цікаво, щоб в акторів було відчуття пошуку і ризику”, – уривок з інтервʼю Івана Уривського для українського VOGUE у грудні 2023 року.
Проте, Український театр сьогодні представлений не тільки Уривським. Окрім нього, в професійному альма-матер режисера варто подивитись інсценізації Дмитра Богомазова, як-от «Тартюф» чи «Коріолан» – це редакційна добірка. А, ще, є незрівнянний Молодий Театр з його захопливими андерграунд-настроями – наприклад, премʼєрна вистава «Королева Краси» неодноразово потрапляла до трендів, як у TikTok, так і в медійних селекціях. Герої постановки намагаються втекти від самих себе й поринути у пошуки кращого життя далеко від рідного селища. Але кожен з них все одно почувається самотнім. Відповідь на питання «чому» режисер шукає поруч із глядачем, адже тема самоідентифікації ще ніколи не була гострішою. «Синій автомобіль» режисера Ігора Славинського за п’єсою Ярослава Стельмаха зібрав 1 млн грн за 56 аншлагових вистав (їх відвідали майже 5000 глядачів), а «Загадкові варіації» за п’єсою Еріка-Емманюеля Шмітта режисера Андрія Білоуса – принесла театру 3,7 млн грн.
І, звісно, театр Лесі Українки у Львові – продажі квитків на одну з аншлагових вистав «Top girls» у порівнянні з 2021 роком зросли з 80 проданих місць до 250, каже піар-менеджерка театру Анна Гетманова. А, вже у 2023-му її подивились вже понад 1800 глядачів (дослідження зробили Forbes Україна).
Посмотреть эту публикацию в Instagram
Та, якщо білети у Молодий Театр або в театр Лесі Українки (столичний чи львівський) – вполювати відносно нескладно, потрібно лише врахувати час, то з Театром Івана Франка ситуація значно складніше – білети на вистави маркуються позначкою sold out швидше, ніж ви встигнете побачити їх анонси. У цьому випадку, на допомогу приходять спеціалізовані телеграм-канали, засновані небайдужими українцями. Наприклад, спільнота блогерки @lenaelena_, «Театр під час війни», в якій власниця ділиться інформацією про вистави та наявність квитків на них. Щоб вступити до каналу, треба перейти за цим посиланням.
Подивитись весь репертуар театру Івана Франка можна тут. Раніше, ми писали про головні виставки лютого, які не варто пропускати. Познайомитись з ще одним сильним напрямком української культурної сцени – запрошуємо сюди.