Цей місяць ми присвячуємо кожній жінці, якій довелося в своєму тендітному тілі знайти сили, аби подолати труднощі і не здатися. На жаль, сьогодні це про кожну жінку в Україні. Незважаючи на всі виклики, вони демонструють неймовірну стійкість та незламність. Українські жінки активно долучаються до відбудови країни, підтримують економіку через підприємництво та відіграють ключову роль у захисті держави. Вони продовжують бути символом мужності та надії, надихаючи світ своєю незламністю та прагненням до кращого майбутнього.
Якщо не здаватися, то це завжди про красиву і надихаючу історію заради здійснення мрій і миру. Саме такий складний і водночас мотивуючий шлях і у героїні нашої сьогоднішньої обкладинки — жінки, яка зробила себе сама, бізнесвумен, екскеруюча готелю Sophia Hotel Kyiv та Marko Cafe Анна Алексєєва.
Чим ви найбільше пишаєтесь у своєму житті?
Людьми, які поруч зі мною. Хтось іде поруч протягом усього життя, хтось з’являється лише на певний період, але всі вони — мій скарб. Моя сім’я — моя опора і підтримка. Я пишаюся тим, що мої діти ростуть людьми, за яких мені не буде соромно. Це означає, що як мама я виконую свою роль добре і в інших ролях також справляюся на відмінно.
Чи було це вашою мрією в дитинстві — мати таке життя, яке ви маєте зараз?
У дитинстві я багато мріяла, фантазувала. Хотіла стати лікарем-хірургом, рятувати життя, бути корисною людям. Мене завжди захоплювала медицина, але батьки вирішили інакше і віддали мене на філологічний факультет. Та знаєте, я досі із захватом дивлюся на YouTube хірургічні операції, розбираю всі ці процеси, немов могла б бути частиною цього світу. І, чесно кажучи, думаю, що з мене вийшов би непоганий хірург, який міг би врятувати не одне життя.
Я ніколи не шкодувала про свій шлях, усе склалося саме так, як мало бути. Життя завжди веде нас туди, де ми потрібні найбільше. І я точно знаю, що ще далеко не на фініші, у мене дуже багато планів з розвитку себе в професійній діяльності.
Я знаю, що у вашому житті було багато складних випробувань — які з них три найтравматичніші?
Безліч було, але є такі, що перевернули мене зсередини.
Одне з найболючіших випробувань — це розлучення з першим чоловіком, коли народився син. Залишитися самій, без підтримки, у молодому віці могло б мене зламати. Однак я завжди знала, що моя внутрішня опора сильніша за будь-які обставини. Безстрашність, віра в себе й розуміння, що я не маю права опускати руки, дали мені впевненість у тому, що все буде добре.
Я народилася в Маріуполі. Моє серце, мої мрії, все моє життя було пов’язане з цим містом до 2014 року. Тоді почалися бойові дії поблизу, і я змушена була швидко реагувати. Потрібно було зрозуміти, як допомогти команді, організувати своє життя та адаптуватися до нової реальності, яка змінила все.
Ніщо не може зрівнятися з тим, що я пережила у 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення, я була зі своєю сім’єю в Києві, а мої батьки залишилися в Маріуполі. Ми місяцями не мали зв’язку і жодної звістки. Я не спала, не їла, але не могла просто сидіти склавши руки. Разом з чоловіком ми відправляли евакуаційні машини, намагалися отримати хоч якусь інформацію, але все було даремно. Надія танула з кожним днем і одного разу задзвонив телефон. Я взяла слухавку й почула голос мами. Цей момент змінив мене назавжди.
Він перевернув мої пріоритети, мої цінності, моє мислення. Він навчив мене головному: поки б’ється серце, ти не маєш права здаватися.
Що допомагає вам кожного разу, незважаючи на біль і розчарування — повертатися і перемагати знову і знову?
Цінності. Банальна річ, але я завжди пам’ятаю, що для мене важливо і що робить мене щасливою. Любов до життя та людей — саме вони дають мені сили. Іноді я повертаюся спогадами у своє минуле і веду внутрішній діалог із собою — моя точка опори: «А чи хочу я застрягти в тій емоції? Чи роблять вони мене щасливою?». Думаю, що відповідь очевидна: Я хочу прожити це життя з честю, радістю і внутрішньою силою.
Мені байдуже, що подумають люди, бо я живу за своєю совістю і живу власне життя так, щоб потім не казати в літньому віці: шкода, що не встигла зробити якісь там речі, шкода, що не встигла сказати слова любові й підтримки, шкода, що не наважилася на якийсь безглуздий, крейзі вчинок. Я вдячна собі, насправді, що вмію жити, а не просто проживати життя.
Мені дуже хочеться, щоб наша з вами розмова стала корисною і для інших жінок — багато хто зараз перебуває в стані безнадії, складному емоційному і психологічному стані. Три головних лайфхаки від Анни:
Критичне мислення — найкращий фільтр, щоб заспокоїти внутрішню тривогу. Ми живемо в такому інформаційному потоці, але перш ніж реагувати емоційно, я завжди беру час на оцінку ситуації та на аналіз інформації. Це допомагає мені не піддаватися маніпуляціям і зберігати емоційний баланс.
Турбота про себе — це не егоїзм, а необхідність. Я завжди виділяю час на турботу про себе як ресурс, який дозволяє мені бути ефективною і допомагати іншим.
Діяти, а не зациклюватися на страхах. Замість того, аби прокручувати в голові негативні сценарії, я думаю, що я можу зробити тут і зараз. Коли ми діємо навіть маленькими кроками, відчуття безсилля зникає, а разом із цим знижується рівень стресу.
Чи стикалися в бізнесі з труднощами через те, що ви жінка?
Особисто я — приклад жінки, яка сама себе зробила, це мій вибір був присвятити частину життя роботі, тижнями перебуваючи у відрядженнях, на постійних зустрічах, майже не бачила, як зростає мій син. Зараз я можу своїм дітям давати найкраще і приділяти більше часу. Можливо, хтось мене засуджує, інші надихаються, а я просто живу своє найкраще життя, попри всі складнощі, стереотипи та ярлики.
Якщо жінці комфортно бути лідеркою — чудово. Якщо вона хоче бути м’якою та ніжною — це теж прекрасно, але якщо чесно, в бізнесі головне — компетентність. Якщо ти професіонал, тобі не треба нікому нічого доводити. Я бачила різне ставлення до гендерної нерівності.
Правила, за якими я керуюсь, і формула, яку я для себе вивела: бути впевненою в собі, знати свою цінність і не боятися говорити про свої досягнення. І найголовніше — не зраджувати собі. Люди люблять навішувати ярлики, але це їхні проблеми, а не мої. Я завжди йду своїм шляхом, роблю так, як мені відгукується, і вважаю, що саме це і є свобода.
І навпаки: в чому і як вам допомагає жіночність?
Це приємний бонус, я вміло ним користуюсь при потребі та за власним відчуттям.
Коли я роздивлялася ваш інстаграм, я щиро була шокована тим, наскільки дорослий у вас син — була впевнена, що ви набагато молодша. Три головні секрети догляду за собою і збереження краси?
Відпочинок — це база: здоровий сон. Я іноді намагаюсь бути героїнею, яка працює 24/7 без пауз, але потім прислуховуюсь до свого організму і даю йому можливість прийти у внутрішній баланс, компенсую свої недоспані ночі.
Вода, їжа, рух — прості речі, які працюють. Це не про “ідеальну фігуру”, а про енергію, легкість і сяючий вигляд. І, звісно, гарний домашній догляд кожного дня. Я не борюся з віком, не боюся зморшок і точно не женюся за трендами. Головне — відчувати впевненість у собі на рівні мислення. Справжня краса — це не про ідеальне обличчя, а про світло, яке йде зсередини.
Не думаю, що я помиляюсь — я бачу вас дуже сильною і вольовою жінкою. Мені дуже часто пишуть — ви така сильна, а мені від цього боляче. Бо я хочу бути слабкою і щоб мене бачили такою…
Я хочу, щоб бачили мене живою. Такою, яка може бути незламною, але водночас потребувати підтримки. Такою, яка може вести за собою, але й дозволяти собі відпочити у чиїхось надійних руках. Бо справжня сила — це не тільки про витривалість, а й про те, щоб дозволяти собі бути собою в усіх своїх проявах.
Люди думають: вона витримає все. Іноді це здається нагородою, а іноді — випробуванням, тому хочеться просто бути собою, а не завжди тримати цей бронежилет.
Були моменти, коли ви були сильно слабкою?
Напевно, це більше про вразливість. Були моменти, коли світ навколо розсипався, а я стояла серед цього хаосу і не знала, що робити далі. Коли не вистачало сил навіть просто встати з ліжка. Коли здавалося, що більше не витримаю, але саме в ці моменти я зрозуміла: вразливість — це не слабкість, а чесність. Суспільство любить сильних, тих, хто не здається, хто йде вперед, хто не плаче. Я вірю, що справжня сила — не в тому, щоб завжди бути незламною, а в тому, щоб дозволити собі бути різною. Просити про допомогу, коли це потрібно. Тільки ті, хто дозволяє собі відчувати, здатні по-справжньому любити, творити і змінювати цей світ.
Як ви проживали початок війни? Чому не виїхали?
В перші місяці війни ми виїхали на Західну Україну з дітьми. Ми проживали все те саме, що й будь-яка українська сім’я. Моя робота, дім — все тут. Тому все, що в моїх силах, я роблю: продовжую працювати, підтримувати економіку, давати дітям навчання, донатити, проводити благодійні заходи. За три роки я провела десятки благодійних івентів у колаборації з українськими брендами та митцями.
Чи є у вас бажання бути ментором і допомагати іншим жінкам, ділитися вашим складним, але таким надихаючим досвідом?
Вже є такі запити, і я бачу, що моя аудиторія постійно зростає. Люди надихаються, ставлять питання, хочуть більше дізнатися про мій досвід. Мені це приємно, і, можливо, в перспективі ця ідея справді отримає життя.
В чому жіноча сила?
Я пам’ятаю, як одного разу стала свідком діалогу з жінкою, яка вирвалася з окупації. Вона втратила все: дім, чоловіка, стабільність, але знаєте, що вона сказала? «У мене залишилися руки, щоб обіймати дітей. І серце, яке ще може любити. Значить, я зможу почати все спочатку». І саме в цьому жіноча сила. У здатності падати й підніматися. Плакати, але знаходити в собі сили йти далі. Будувати новий світ, навіть коли старий розбитий вщент. Жінка — це про життя.
Розкажіть про вашу головну мрію?
Одна мрія на мільйон — мир в нашій країні. А ще я мрію, щоб український бізнес став прикладом для світу. Щоб наші бренди, наші компанії диктували тренди, створювали якісні продукти й задавали нові стандарти сервісу. Я вірю, що українці вміють робити найкраще, і хочу бути частиною цієї історії. Не виключено, що це буде саме в гостинній сфері.
А коли буде мир — яким буде ідеальний готель, який ви побудуєте?
Я мрію побудувати готель для людей, які потребують відновлення після війни. Можливо, це був би не ідеальний готель, але з особливими сенсами. Так склалося, що дуже багато військових, мам, дітей, батьків потребують відновлення зараз. Не тільки ментального, але й фізичного. От в цьому готелі все буде сплановано саме так, щоб людина змогла почувати себе комфортно та на певний час забути про те, який жах вона пройшла. Та додатково ще й змогла пройти певну реабілітацію. Хочу, щоб люди відчували життя повноцінно.
Cover Hero: @anna.aleksieieva
Photo: @tomiichek
Style: @sophiians and @chepyrenokkk
Makeup and Hair: @burly_bush