Ми відкладали вихід цього інтервʼю і цієї обкладинки вже три рази, через жахливі події і бомбардування України і це ще раз нам показало, що найголовніше, що не можна робити сьогодні – це відкладати життя. Відстань між мною і Дашею, між Мадридом і Києвом складає 1700 км, наша різниця у віці складає практично 20 років, а ця розмова двох жінок про те, що не такі ми всі і різні, у нас багато однакових переживань і мрія у нас, насправді, у всіх одна.
Спілкувалась – головна редакторка і видавчиня BESTIN.UA Поліна Неня @polinanenia
У нас буде чесне інтервʼю тому я чесно і почну. Я не розумію до кінця у чому твій феномен – ти знаєш?
Цілком підтримую. Чесні питання – чесні відповіді. Мені здається, що моя аудиторія дасть кращу відповідь на це запитання, ніж я. Але можу розповісти одну історію. Нещодавно була на прийомі у косметолога, і ця дівчина після нашого знайомства поділилась, що підписалась на мене у дуже вчасний для себе момент — коли я розповідала у блозі про своє розлучення. Тоді вона переживала те саме. Розказала, що коли всі були проти неї та її рішення розлучитися, кола вона сама боялася зробити цей крок — я показала, що життя після розлучення існує. Показала, що якщо тобі погано у стосунках і ти розумієш, що їх вже не можна врятувати, і від цього тільки страждають обоє, то треба з них виходити.
Цю обкладинку і це інтервʼю ми робимо через два місяці після твого дня народження – а що якщо ми візьмемо твоє фото 10 років тому і ти опишеш нам людину яка на ньому
10 років тому мені було 16. Я закінчила 11 клас, відчувала себе максимально розгубленою і не знала, що робити зі своїм життям. Мені не подобалось те, як я себе відчувала. Закінчуючи школу, я паралельно здобула освіту стиліста по волоссю, планувала жити та працювати в Польщі. Та з Польщею не склалося через візові питання, а в Україні я вже не встигла подати документи на вступ до університету. Можливо, так мало трапитися, бо я не хотіла йти на ту спеціальність, яку хотіли для мене батьки. Я одразу пішла працювати і вже згодом вивчилась на ту професію, яка мені подобається.
Це був достатньо важкий період у емоційному плані. Ми жили разом з батьками, і як би сильно я не любила свою сім’ю, наші з мамою характери не дуже сходились. Тому, я мріяла про момент, коли вже почну жити самостійно, буду забезпечувати себе та мати незалежність від батьків.
Якщо ми подивимось на таке фото, то на ньому дівчина, яка шукає себе, вивчає себе взагалі… А, можливо, і навіть і не вивчає, а взагалі ще не розуміє хто вона, що вона, про що і чого їй хочеться. Такий тоді був стан. Але, пам’ятаю, що вже тоді потроху вела свій блог, щось викладала в інстаграм.
А тепер розкажи нам про дівчину на цій обкладинці..
Це впевнена та самодостатня дівчина, яка не залежить ні від кого, хороша мама. Ця дівчина здійснює свої мрії, мрії своїх батьків та свого сина. Знає, що вона хоче, завжди буде йти до кінця і не зупинятися попри труднощі. Вона любить себе, поважає, знає свої кордони і не дозволяє іншим їх порушувати. Ця дівчина дуже цінує свій час і більше не розпилює свою енергію та емоції. Дівчина з шаленою енергетикою. Я це знаю, бо бачу, як люди реагують на мене, що мені кажуть при зустрічах. Вона гідна бути сьогодні на обкладинці, як і будь-яка інша дівчина. Це крута дівчина, вона мені подобається. Дуже її люблю.
Про що ти жалкуєш?
Раніше я розповіла би про якісь історії зі свого життя, якісь вчинки та рішення, про які жалкую. Але якось мені одна людина сказала, що про це все не треба жалкувати, бо це не повернеш, не зміниш, немає змісту себе катувати за минуле, і я прислухалась. Якими б не були помилки, ти на них вчишся, зростаєш, і це абсолютно нормально – робити щось не так, щось не знати і десь помилятись. Тому сьогодні моя відповідь – я ні про що не жалкую. Нехай все залишається як є, бо якби я і мала шанс щось змінити і зробила це, то, напевно, не було б тієї Даші, яка є зараз.
А що би ти ще змінила, що в твоїх планах
Сказати, що я щось кардинально хочу змінити, то ні. Є моменти, які я пропрацьовую в собі, у своєму характері. Зараз згадалося, як колись мене назвали дівчиною зі сталевими яйцями. Мені хотілося б навчитися мудрості дозволяти чоловікові бути чоловіком. Вона десь в мене є, але, можливо, недостатньо, щоб бути м’якшою, у деяких моментах розумнішою та мудрішою.
Мені подобається моя сила і я впевнена, що знайдеться чоловік, який буде сильніший за мене і я не буду себе ламати заради когось. Я не ідеальна, у мене супер бурхливий та емоційний характер, я працюю над цим, але не хочу зовсім забирати це у себе.
Ми як на прийомі у таролога) – що в минулому, що в майбутньому, що на серці сьогодні?
У минулому – образи та сильний сум. Я якось почула таку фразу: «Те, на що ти закриєш очі спочатку – розіб’є твоє серце в кінці». Так і сталося. Раніше я думала, що є чорно-білий світ і люди можуть жити тільки по шаблону, ні кроку вліво чи вправо. Але згодом зрозуміла, що усі мають жити та бути такими, як хочуть. Що у стосунках так само все має відбуватися, як хочуть двоє людей. І що стосунки можуть бути абсолютно різнокольоровими, з неймовірною гамою відтінків.
У минулому я була тією людиною, яка вміла заздрити по-чорному, і я маю сміливість сказати це сьогодні чесно і відверто. Виправдовувала свою бездіяльність, маніпулювала та порушувала кордони. Закривала очі на щось, що мені не подобалось і накопичувала образу. Даша у минулому не вміє з собою домовлятися і постійно себе за щось сварить. Це дівчина, яка розгублена і не знає, як їй бути далі.
А у теперішньому на серці тільки радість і відкритість до людей, до світу. Я навчилася приймати себе і людей навколо абсолютно будь-якими — такими, якими вони є. Нарешті відчепилась від себе, поважаю себе і свої рішення. Відчуваю всередині багато любові до рідних і сина, до життя.
Мені б дуже хотілося, щоб у майбутньому я була дружиною, мамою двох або трьох вже дітей, щоб ми були щасливою сім’єю, де є взаємне кохання. Хотілося би вміти розмовляти з чоловіком, поважати один одного, кохати. У майбутньому Даша робить ще більше соціальних проєктів, не зупиняється та продовжує допомагати дітям. Вона святкує їх одужання та продовжує приїжджати на виписки у відбудований Охматдит. Це Даша, яка відкрила свій офлайн-бізнес. І Даша, яка з сім’єю і коханим чоловіком подорожує та живе в мирній Україні, яка перемогла. У майбутньому ми всі живемо під мирним чистим небом і вилітаємо на подорожі з аеропорту «Борисполь».
Ти знаєш що розлучення по травматичності на другому місці після смерті? Ми обидві це пройшли. З якого моменту ти відчула у собі сили, що найбільше тобі допомогло?
Я про це не знала і, якщо чесно, не можу сказати, що відчувала розлучення на такому рівні травматичності. Так, мені було важко і боляче, я пройшла великий шлях в терапії, пропрацювала та прийняла всі свої помилки, – це, мабуть, було найскладнішим у терапії.
Попри все, у мене хороші відносини з Нікітою (Нікіта Добринін – колишній чоловік Даші, ред.), пройшло вже досить багато часу і зараз я, ніби розквітла і народилась заново. Можу це назвати переродженням, так. Мені здається, що і Нікіта пройшов ті ж етапи.
Я відчула в собі сили в момент, коли у стосунках наступила остаточна крапка і я зрозуміла, що так більше не може продовжуватись. Ми це вдвох розуміли. Тоді мені допомогли люди, які мене оточували та підтримували. Дуже допоміг син, бо він ні на секундочку не дозволяв мені розслабитись. Звичайно, я плакала, і дуже багато, хоч і не сильно це демонструвала. Але він не давав мені «розклеїтись». Я збиралась, йшла далі та продовжувала жити. Мені допоміг мій стержень всередині. Зараз згадала слова, які виписала з серіалу. Ось залишіть їх в інтерв’ю, можливо, вони комусь допоможуть:
Про тишу перед грозою написано купу книжок
Але ні слова про те, що опісля
Про те, що все зникає і залишається лише те, що ти накоїв
І ця тиша оглушає
Є люди які мають свій своєрідний компас
Які розуміють як треба діяти і чинять правильно
Відчувати те, що треба
З такими все буде добре
Що б життя їм не підкинуло
Але є інші люди
Чий компас просто зламаний
Хто приймає неправильні рішення
І єдиний спосіб тобі не втратити свій глузд – дивитися вперед
Не озираючись
Надійний спосіб
Якщо він можливий
Скільки років ви були разом?
Майже п’ять років.
Спеціалісти стверджують що повністю відійти від стосунків можна лише проживши половину часу, в моєму випадку мені знадобилося 5 років, і це насправді так, легше ставало з кожним днем, але дихати я почала по справжньому тільки коли минули роки. Як ти себе почуваєш? Ти вже насправді вільна?
У всіх абсолютно різні історії і стосунків, і процесу розлучення. У моєму випадку – часу знадобилося менше. Я вважаю себе вже вільною. Більше тобі скажу, я почуваю себе окриленою, невимовно щасливою та дихаючою на повні груди. Я відчуваю в собі таку силу, ніби будь-яку гору зможу підкорити. Як вулкан всередині, що б’є енергією. Я відчуваю, що повністю відійшла від цих стосунків і я рада, що це зайняло менше часу. Можливо, тому що в нас з тобою були різні обставини, абсолютно різні історії і це нормально…
Зараз я бачу лише те, що ми з Нікітою щасливі на відстані, наша дитина щаслива і знає, що батьки підтримують один з одним зв’язок, ми бачимось і гуляємо разом. Як показали практика і час – ми все зробили правильно. Для мене важливо, щоб наш син не був свідком того, як батьки не можуть знайти порозуміння чи сваряться, не поважають один одного. Зараз Лев (син Даші та Нікіти Добриніна – ред.) бачить щасливих батьків і мені здається, що це найголовніше.
Багато розмов саме про твою вагу, моя найменша вага була у мене саме після розлучення від стресу, що в твоєму випадку? Ти задоволена тим яка ти зараз?
Моя найменша вага також була після розлучення, але не через стрес від розставання, а більше від емоційного дисбалансу. На мене дуже багато всього давило ззовні: батьки, думка інших, переживання за дитину. Я сама на себе давила, бо дуже сильно у собі «колупалась». І зараз згадую, що моя найменша вага сталася навіть не під час розлучення, а ще у стосунках. Але коли ми з Нікітою вирішили бути щасливими один без одного, у мене все налагодилось. Чи щаслива я зараз? Безумовно. Чи подобаюсь я собі зараз? Так. Чи влаштовує мене зараз моя вага? Так. І якщо я наберу декілька кілограмів, я буду собі подобатись ще більше.
Я не просто так занурилася в питання вище, я знаю що саме труднощі міняють людину. Коли я прожила свої жахи з розлученням, дітьми, аліментами я зрозуміла як важливо підтримувати і допомагати іншим жінкам. Сьогодні це третина мого життя – крім сімʼї і роботи. Що тобі болить найбільше?
Скажу тобі відверто, це важкі для мене питання і я поясню чому. Ми з Нікітою дуже кохали один одного, у нас народився неймовірно гарний, найкращий син, якого ми любимо. Ми у дуже хороших батьківських відносинах. Ми спілкуємось, у нас все добре, ми щасливі. І я у жодному разі не хочу знову ворушити минуле, бо побудувати адекватні стосунки після розлучення важко, ти це знаєш. Нам це вдалося, тому що ми просто змогли домовитись і зрозуміли, що дитина ні в чому не винна. Так трапляється. У нас немає образ і претензій один до одного. Ми найкращі батьки для свого сина. Ми щасливі, але окремо. Ми родина, але окремо.
Довгий час мені боліло те, що я перестала спілкуватися з батьками Нікіти після розлучення. А я їх люблю, вони дуже хороші люди. І ось буквально на мій день народження ми поновили спілкування з мамою Нікіти. Я люблю її, бо вона бабуся нашого сина. Вона любить мене, бо я мама її онука. І ми просто порозумілися, вийшли на діалог, поговорили і тепер все добре. Будь-який біль ми здатні пережити та перетворити на досвід.
Я погоджуюсь, що труднощі змінюють людину, це правда. Ми ростемо тоді, коли виходимо з зони комфорту та поставати перед труднощами. Ось тоді відбувається наш саморозвиток. І як би нам боляче не було, ми завжди вийдемо зі всього ще сильнішими, з новим досвідом, ми навчимося з цим жити, але в кінцевому результаті все одно будемо щасливі.
Мені від всього серця шкода, що є жінки, які проживають такі важкі історії розлучень. У нас теж були непрості часи, ми 10 місяців спілкувалися через адвокатів, але я не скажу, що це щось, що мене зламало. Ні, навпаки, це мій досвід. Допомагати іншим жінкам справді потрібно. Я тобі навіть спочатку сказала, що деяких я надихнула піти зі стосунків, у яких їм погано. Я показала їм, що життя щасливе, неймовірне, класне, квітуче, барвисте та головне – воно існує після розлучення. Це правда. Напевно, в цьому також є якась моя допомога і підтримка інших жінок, яким я показала свій шлях. І я вдячна тобі за те, що ти допомагаєш жінкам, яким потрібна допомога. Вдячна, що є такі люди, як ти поруч.
Можна я чесно скажу, якою я тебе бачу. Ти дуже красива, молода, надзвичайно мініатюрна, тендітна, ти ніби повинна бути легкою, як пірʼїнка, але всередині тебе якась сіра важкість – ти мудра не за віком, ти успішна бізнес вумен, ти керівник, ти мама… Ти дозволяєш собі бути собою, молодою, жити і бути щасливою?
Звісно, я дозволяю собі жити та бути молодою і щасливою. Єдине, у чому я відчуваю свою важкість – це у відповідальності, яку я взяла на себе у 26 років. Я забезпечую свого сина, маю відповідальність за маму та молодшу сестру, яким допомагаю зараз. У мене багато обов’язків, які я звалила на свої плечі, і вони в мене звісно болять, не буду брехати. Хоч це і не просто, та не можу сказати, що мені це не подобається. Але якщо ти запитаєш, чи хотіла би я сильного чоловіка поруч, до якого я б могла прийти і сказати: «Я втомилась, будь ласка, допоможи» — то так, хотіла б. Я вірю, що така людина зустрінеться на моєму шляху. А поки я щаслива, що у моєму оточенні є друзі-чоловіки, які перевірені часом та завжди допоможуть, якщо я звернусь до них.
Хто твої друзі? Ця тема в цілому важлива для тебе? Кому Даша дзвонить після першого побачення?
Друзі — це одна з найважливіших частин мого життя. Я дуже вибіркова до близького оточення і мало кого до себе підпускаю, і ті, хто зараз біля мене, пройшли перевірку часом, важкими періодами, і, головне — щасливими. Я дуже рада, що моє оточення – це талановиті люди, які працюють, йдуть до своєї мети і так само, як і я, не бояться роботи, мають цінності та цілі.
Після першого побачення я зателефоную подрузі Юлі, ми з нею дружимо вже близько 10 років, якщо не більше. І моїй молодшій сестрі.
Чим наповнило тебе материнство?
Материнство наповнило мене безумовною любов’ю, терпінням, щоденною посмішкою, обіймами, цьомчиками і постійним: «Мама, я тебе люблю». Також і щоденною втомою, не буду це приховувати. Але коли його очі дивляться на мене – це вартує всього, і ти вмить про все забуваєш. Знаєш, материнство дало мені стержень дорослості, тому що коли в тебе є дитина, ти вже не можеш не брати відповідальність і просто байдикувати. У мене і фінансова грамотність з’явилась від розуміння, що з дитиною треба по-іншому розподіляти гроші. Я дуже хочу подарувати Леву те дитинство та майбутнє, якого у мене не було.
Сьогодні ти точно можеш попросити про щось всіх своїх підписників і тих хто тебе знають, люблять і ні. (Попроси їх будь ласка)
Якщо ми звертаємось до тих, хто мене знає і не знає, хто любить або, навпаки, не сприймає, то я попрошу їх про одне – долучатись до зборів, які я публікую, до щоденного донату. Прошу допомагати в міру своїх можливостей тим, хто стоїть на варті нашої країни. Завдяки захисникам і захисницям ми маємо змогу пити кавуську, бачитись з друзями, жити своє життя. Також прошу долучатися до соціальних проектів та активностей, які я проводжу спільно зі своєю командою та фондом «Таблеточки». Допомагати дітям, які хворіють на рак і не забувати, що вони потребують нашої підтримки, потребують нас. Любите ви мене чи ні, але ціль у нас одна – перемога на всіх фронтах. А здорові діти – це наше майбутнє.
Про що мріє Даша Квіткова, розкажи якою ти будеш на фото через 10 років?
Ми вище розмовляли з тобою про таролога, і ось одна тарологиня якось сказала мені, що через 10 років я буду успішніша в 10 разів, ніж зараз (посміхається – ред.).
Якою я буду та про що я мрію? Як би зараз банально це не звучало, але час і життя на теперішній момент нам показали, що все матеріальне — неважливе. Важливе тільки наше здоров’я, люди, які поруч з нами, час, який ми з ними проводимо та якісний час з дітьми.
Я мрію жити в мирній Україні, яка перемогла. Планувати своє майбутнє з дитиною та майбутнім коханим чоловіком, а не жити одним днем. Як сказала раніше, мрію літати в подорожі з українського Борисполя. Бачити на вулицях України щасливих людей і здорових дітей, які не бояться і не біжать в укриття під час тривог.
А якою я буду на фото через 10 років? Мені би хотілося, щоб це була щаслива, кохана дівчина, яка продовжує любити себе, робити всі свої справи, яка кохана і кохає, яка є мамою не одного хлопчика.
Ми з різних поколінь, з різними історіями, зараз я Мадриді, а ти у Києві – ми всі проходимо тотальну трансформацію до якої не були готові. Але я хочу побажати тобі завжди памʼятати що перш ніж ти народилася, перш ніж тобі придумали імʼя – ти вже була жінкою і я хочу щоб ти була надзвичайно щаслива в цій ролі.
Я дуже дякую тобі за те, що ти мені побажала. Я знаю, що невимовно щаслива і хочу всім жінкам побажати того самого. Хочу побажати не боятись і віднайти в собі цю силу всередині. Щоб вони були власним боссом свого життя, щоб робили так, як їм хочеться, а не так, як нав’язує суспільство. Я хочу, щоб жінки не страждали, щоб були щасливими, бо вони справді цього варті.
Даша, дякую тобі за цю розмову і хочу додати від нас обох важливу річ – просити про допомогу не соромно і проживати важкі періоди теж. Вони є у всіх і якщо вам складно зараз – будь ласка шукайте підтримку і ви обовʼязково її отримаєте.
Кожному треба жити саме своє життя і ми впевнені, що у вас все вийде.
Фотограф: Михайло Федорак @michael_fedorak
Волосся: @danlhair
Стиль: Ілля Гоменюк @iliahomeniuk
Макіяж: Світлана Канарська @sveta.kanarskaya
Одяг: @helenmarlengroup